Максим Солодовник ↓
Seven-Eleven (Made in ЮА №2)
Максим Солодовник ↓
Seven-Eleven (Made in ЮА №2)
Річка ↓
Seven-Eleven (Made in ЮА №2)
Богдан Логвиненко ↓
Вольф Мессінґ. Вигнання голубів (Made in ЮА №3)
ROMAN (анонімно) ↓
Вольф Мессінґ. Вигнання голубів (Made in ЮА №3)
Михайло ↓
Ми так жили, немов співали джаз (Made in ЮА №7)
MORO ↓
Етюд з воронами (Made in ЮА. Бонус)
Тарас Малкович ↓
Липи / Коло (Made in ЮА №6)
Вольф Мессінґ був дуже відомим в СРСР маґом-ілюзіоністом, у моєму дитинстві я ще пригадую його афіші на вулицях Франика. Проте я не пригадую, хто саме розповів мені леґенду з часів його юності, яка випала на Першу світову війну і перші повоєнні роки.
12 вересня 2001 року, тобто наступного дня після терористичної атаки з повітря на Нью-Йорк, я їхав до Львова, де Неборак організував мені виступ в університеті. Зрештою, не впевнений, чи саме Неборак його організував, але це тут і неважливо. У 76-му потязі їхали люди, які тільки й робили, що обговорювали вчорашні події в Америці.
«Пам’ятник» – один з небагатьох моїх віршів, які я написав з дуже конкретного приводу. У квітні 1990 року ми з Небораком та Ірванцем відзначали ПП Бу-Ба-Бу (Перше П’ятиріччя Бурлеску-Балагану-Буфонади). Цю подію було відсвятковано у товаристві кількох десятків симпатичних і не надто симпатичних, але так чи інакше приємних людей у підвальному кафе «Лис Микита», що начебто належало Львівській філії Спілки письменників.
